„Дехто йде до переможного кінця – до смерті”

Світло із темряви (Частина – 2)

Після того випадку минуло два роки, але Юкі досі пам’ятала лице Нела, його риси обличчя. ”Я не можу його забути”- промовила Юкі…і вона запитувала себе по кілька разів на день: – ”Чи думає він про мене так само?” Після цього запитання мовчазну тишу, що була в дівчини в кімнаті, перервали страшні крики, які доносилися від людей…Вони кричали: “На нас напали”! Треба тікати!!!,ці люди небезпечні…” Коли дівчина почула одну фразу з їхніх вуст, її неначе пройняло нестерпним холодом…

-“Ці люди з значками Нел, це люди Нела!!! Нел знову тут!” – тікаймо всі!

І після цих слів вона пригадала цю зустріч з цим хлопцем, і зрозуміла чому його прогнали зі села. Це тому що він вбивця! Вона забрала необхідні речі в сумку, і намагалась втекти…Страшні крики, стогони, проводжали її,…дівчина не могла того слухати. Вона була за один крок до смерті…на неї напав один з цих прибічників, він взяв в руку ніж, і намагався встромити його в серце Юкі. За одну хвилину дівчина побачила його труп біля себе. До неї наближалась якась людина в чорному плащі, яка вбила цього армійця, і тим самим врятувала їй життя. Він підійшов і вколов дівчині снодійне, взяв її на руки і поніс…

Дівчина прокинулась в знайомому, на перший погляд, їй місці.За столом сидів Нел…Вона швидко зірвалася з ліжка! І почала кричати!

-”Не підходь! Знову ти!”

-”Заспокойся”- сказав хлопець…я маю тобі розповісти правду про себе і село. І про людей із значком мого імені – “НЕЛ” – перелякана дівчина мовчазно слухала його.

– “Це сталося коли мені було 6 років, на наше село теж напали люди із цим знаком,..я тоді був малим і не розумів нічого. Але згодом я перейшов і зростав в тій армії вбивць. Мого батька і матір вбили, а мене забрали до себе, і зробили цей нестерпний знак…і від тоді мене і прозвали “Нел”, і тих людей також, я вбивав із ними..невинних людей і ми захоплювали території…але тепер я змінився і пішов геть від цієї армії. І Нел це не моє справжнє ім’я. Моє справжнє ім’я – Акіяма, що означає — осінь. Ну от я тобі вже все розповів,тому можеш не боятися мене.”

Після цієї розповіді, їй стало все зрозуміло. І причиною того всього був знак на спині у хлопця. І через те, до нього так ставились оточуючі і він покинув це село.

-”А тепер вони напали знову!” – сказав Акіяма,..І я незнаю чому…Не можу пояснити – але все ж таки я знаю відповідь…..(навкруги мертва тишина). Вони прийшли по мене…”

Юкі охопив страх…і вона спитала: “Але чому за тобою?”- ти ж пішов від цих кровожерливих вбивць!” Акіяма каже: – “Тому що я втік з цієї армії, і мене вважали зниклим безвісті, але сьогодні вони знають що я живий, і рано чи пізно вб’ють мене.”

Юкі стала кричати: – “Що ти говориш! Не треба здаватися…тобі треба тікати, рятуватися, нам треба тікати…”

-”Знаєш…,мені вже все одно вб’ють мене чи ні, мене нічого не тримає на цьому проклятому світі, мені немає для кого жити”! – сказав Акіяма.

-”Немає для кого жити???!”- запитала Юкі…А як же я??? Хоч ми познайомились два роки тому, але я завжди про тебе думала. Хоч і я нічого майже про тебе не знала, але тепер після того як ти втретє врятував мене від лап смерті…я знаю про тебе все. В минулому ти був вбивцею, але ти змінився. І як тільки я тебе побачила вперше, то мені здалося ніби я тебе знаю все своє життя. І я ще щось хочу тобі сказати….(Акіяма уважно дивиться на Юкі)…Я тебе л…”

Раптом почулися страшні крики — із-за вікна було чути що армія вже тут. Акіяма взяв Юкs за руку і сказав: – “Швидко! Треба тікати, вони вже тут, біжімо!”

Акіяма!!! Виходь!”- кричали армійці.”Ти нас обдурив”, тобі прийшов кінець”! Вони зайшли і побачили що його немає в хаті!

– “От мерзота” – сказав командир. Він втік…ну нічого, далеко ти не міг піти Акіяма, я тебе з-під землі дістану. Ходімо! Будемо вести пошуки! Розділіться по шестеро чоловік.”

-”Ми вже в безпеці, не хвилюйся” – промовив Акіяма. Вони не зможуть знайти це місце, тому що його знаю тільки я і мій друг.” В тебе поранення Юкі, дозволь глянути, pараз я тобі допоможу…Ось так, лежи спокійно….”

-“Все, рана швидко загоїться.”

-”Ти такий добрий до мене Акіяма, ти в четверте мене рятуєш…”- сказала стомленим голосом дівчина.

-”Це я тебе втягнув у свої проблеми, вибач мене Юкі.”

-“Якби цього не сталося тоді я б більше ніколи не побачилиа тебе”- промовила Юкі.

Хлопець задумливо дивився на дівчину, а потім запитав: – “Ти щось хотіла мені сказати тоді…що саме?”

-”Я хотіла тобі сказати, що…я тебе люблю Акіяма.” Дівчина сіла біля нього. Хлопець не знав що відповісти їй на це.

-”Я зрозуміла це ще давно коли зустріла тебе вперше, а тепер нарешті я тобі це сказала, думаю мені немає на що надіятись, тому краще я піду…” – промовила Юкі і вийшла з печери.

Акіяма мовчав…він не став її затримувати. Зранку він прокинувся і вийшов на свіже повітря, на землі лежала записка: “Якщо хочеш побачити свою дівку живою, то прийди у фортецю Нел.”(Нел – його старе ім’я)

Коли Акіяма прочитав цю записку то швидко помчав туди, щоб врятувати Юкі. Він не міг допустити до того, щоб її вбили.

А тим часом, події у фортеці:

-”Відпусти! Відпусти виродку”! – кричала Юкі.

-”Замовкни! – відповів командир армії.

-”Якщо хочеш залишитись в живих – то мовчи”!

-”Ха-ха-ха-ха, хоч це і мало імовірно.”

-”Киньте її в камеру, і зв’яжіть”. До нас має завітати гість…Нел.”- сказав командир і пішов по темному коридорі. Юкі як це почула, то була дуже засмучена: – ”Це все через мене! Акіяму можуть вбити через мене!, Це моя вина що я тоді пішла з печери”…Я ненавиджу себе, ненавиджу.”- кричала плачучи Юкі.

-Акіяма вже стоїть біля фортеці.”Я тебе врятую Юкі, навіть якщо я пожертвую своїм життям заради тебе”!

Юкі сидить в камері, Акіяма вже заходить у фотрецю, командир армії готує йому пастку.

Історія продовжується…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s